Це
Йозеф
Рокза.

Принаймні, так все життя думала його сім’я.
Але… чи ~~дійсно~~ його так звали?

~~Іштван Рокза~~ народився 10 березня 1928 року в Будапешті, Угорщина. Був молодшим з двох синів.

Іштван був євреєм.

Під час Другої світової війни в Угорщині правив уряд, який уклав союз з нацистською Німеччиною. Він витіснив євреїв та єврейок із суспільного життя, прийняв антисемітські закони та депортував тисячі єврейських чоловіків на примусові роботи на східний фронт, де багато з них загинули.

У 16 років він був
учнем у велосипедній майстерні…

… поки нацисти не ~~заарештували~~ його в травні 1944 року.

З німецькою окупацією країни в березні 1944 року почалося систематичне винищення євреїв і єврейок, яке підтримував угорський колабораціоністський уряд. З травня почалися депортації до Аушвіца-Біркенау.

Вони відправили його до однієї з будапештських ~~в’язниць гестапо~~ …

У районі Будапешта Швабхедь (Швабенберг) СС та гестапо зайняли різні невеликі готелі та вілли, які вони використовували серед іншого як камери для тортур та в'язниці.

…а тоді депортували до концтабору Ноєнгамме.

Іштван був одним із 880 євреїв, відправлених з Будапешта до концтабору Ноєнгамме поблизу Гамбурга. Більшість депортованих з Угорщини відправляли в німецький табір смерті Аушвіц-Біркенау: близько 424 000 євреїв були депортовані всього за 56 днів, і більшість з них були відразу вбиті.

Під час арешту в нього з собою було тільки дві речі. Трохи
~~грошей~~ та ~~ручка-перо~~. І те, і інше в нього відібрали в концтаборі.

Оригінальний конверт з концтабору Ноєнгамме з номером в'язня Іштвана, його іменем та переліком майна.

Він був на примусових роботах.

Хтось ~~штовхнув~~ Іштвана на ~~пилку~~. Він втратив пальці правої руки.

Незадовго до завершення війни нацисти відправили його на ~~марш смерті…~~

Коли війська союзників наблизилися, СС наказала закрити концентраційні табори. Сотні тисяч ув'язнених загинули на маршах смерті. Їх змушували пішки перетинати країну або запихали в вантажні вагони. Охоронцям було наказано вбивати всіх ув'язнених, які від виснаження не могли йти далі.

…в табір смерті ~~Зандбостель~~.

Він
~~вижив.~~

Один з угорських євреїв у таборі Зандбостель – один з небагатьох, хто після звільнення британською армією в квітні 1945 року ще міг ходити.

~~Три місяці~~ знадобилося Іштвану, щоб набратися сил та залишити лікарню невідкладної допомоги Берген-Бельзенa.

Британська армія допомагала тим, хто вижив у концтаборі Берген-Бельзен та інших таборах у розташованих поряд казармах Вермахту – спочатку навіть просто неба.

Уже через ~~три дні~~ після виписки з лікарні він вирушив на кораблі в напрямку Швеції.

Шведський «лікарняний корабель» «Prins Carl» з 1945 року використовувався для евакуації тих, хто вижив у концтаборах. Документ з Архівів Арользена показує, що багато людей все ще були настільки слабкими, що могли подорожувати лише лежачи.

Він пробув там не менше двох років. Потім його слід ~~втрачається~~ …

…та знову знаходиться в червні 1949 року в ~~Зальцбурзі~~.

Бет Бялік був одним із кількох таборів тимчасового перебування в Зальцбурзі, де міжнародні благодійні організації піклувалися про єврейських переміщених осіб з Угорщини, Польщі, Румунії та Чехословаччини.

Тут він
зустрів свого ~~брата~~ ~~Дьордя~~ – який також вижив.

Обидва навчалися там на фермерів.

Ця карта з табору Бет Бялік повідомляє про те, яку професію здобув Іштван. Освіта збільшувала шанси знайти місце для еміграції.

У 1949 році Іштван поїхав з Європи. Його ~~пунктом призначення~~ була молода держава Ізраїль.

Відтепер він називав себе Йозеф.

Він хотів забути про минуле? У будь-якому випадку його нове життя мало початися з нового імені. Він побудував його як Йозеф.

Він працював фермером та далекобійником, був дуже спортивним. Футбол, біг, бокс – усе йому давалося легко. У молодості він навіть був чемпіоном Ізраїлю з настільного тенісу. І попри фізичну ваду писав правою рукою.

Але про своє минуле він майже ніколи не говорив.

Навіть про власного брата.

Його діти та дружина Сара — румунка, яка пережила Голокост, — знали його лише як Йозефа.

І як Йозеф він помер у 1996 році. В нього залишилася дружина, 5 дітей та на сьогодні 19 онуків та 23 правнуки.

А через 22 роки після його смерті сім’я Рокза отримала послання з минулого.

Конверт. А в ньому стара ручка-перо, яка колись належала молодому юнаку: Іштвану Рокзі, сину Хедвіг Міріам Фюлльоп та Антона Шломо Рокзи, брату Дьордя Рокзи.

Ручку Іштвана отримає його онук Равід.
Як спогад про два життя, якими змушений був жити Іштван Йозеф Рокза.

До сторінки з «ефектами» Іштвана

Шкільні та освітні проєкти

«Ефекти» унаочнюють долі їхніх власників та власниць. Цим вони відкривають безліч можливостей для вивчення націонал-соціалістичних переслідувань на уроках та в проєктах. Охочі більше заглибитися в тему можуть допомогти в пошуку сімей жертв. Нижче наведено посилання на навчальні матеріали польською мовою (Урок 1: англійська). Якщо ви зміните вибір мови на цій сторінці (вгорі праворуч), ви також зможете завантажити матеріали іншими мовами.

Ознайомлення з темою

Що таке «ефекти» та що ми можемо дослідити з їхньою допомогою? Матеріал для короткого ознайомлення з темою на початку шкільного уроку або проєктного дня.

Навчальний блок 1

Дослідження націонал-соціалістичних переслідувань на прикладі долі однієї людини: навчальний блок про трьох осіб, представлених у розділі «Спогади»; розробка часової шкали.

Навчальний блок 2

«Ефекти» ув'язнених в концтаборах як ключ до дослідження переслідувань націонал-соціалістичного режиму: поглиблюючий навчальний блок з досьє до 20 біографій та картою Європи.

Навчальний блок 3

Допомогти в поверненні речей! Публікації в Instagram для допомоги в пошуках родичів та близьких: навчальний блок з інтерактивною картою; складання власних закликів до пошуків.

Про нас

На нашому веб-сайті ви можете дізнатись більше про нашу роботу. А також про те, як ви можете долучитися до збереження пам'яті та історії.

Архіви Арользена

Це Йозеф Рокза.