Згадувати разом: німецько-польсько-український семінар у м. Ланцут та у м. Освенцім

Учні та учениці трьох шкіл з Німеччини, Польщі та України прийняли участь у семінарі «Молодь у пошуках слідів», який відбувся у червні 2025 р. у м. Ланцут та у м. Освенцім. Цю зустріч організували Міжнародний молодіжний центр Освенцім / Аушвіц та Арользен Архіви.

Спільні практичні семінари, розмови, пошуки в архівах, а також відвідування тих місць, де під час другої світової війни долі багатьох людей склалися трагічно, – все це дозволило учасникам цього семінару познайомитися з «живою» історією на прикладах індивідуальної долі людей. До того ж, вони створили простір для обміну думками про важке та болісне минуле, що пов’язує ці три країни як спільний знаменник. У спілкуванні не бракувало і зворушливих паралелей з подіями, пов’язаними з війною, яка панує зараз в Україні.

Історія незвичайної людини

Перша зустріч учнів та учениць спеціального київського ліцею № 53 з поглибленим вивченням німецької мови, гімназії № 1 ім. Генрика Сенкевича у м. Ланцут , а також гімназії ім. фон Зальдерна Європа-школи у м. Бранденбург-на-Гафелі відбулася у м. Ланцут. Учні та учениці гімназії у м. Ланцут, які вже приймали участь у першій частині цього семінару, у минулому році вже змогли знайти рідних та близьких Софії Мосціцької та передати їм особисті речі жінки, яка вижила у цих випробуваннях.

У м. Ланцут учасники семінару познайомилися з історією колишнього в’язня німецького націонал-соціалістичного концентраційного табору смерті Аушвіц: Тадеуша Шиманського, який також був учнем гімназії № 1 у м. Ланцут. Він вижив у Другій світовій війні та став одним із засновників Міжнародного молодіжного центру Освенцім / Аушвіц, а також Державного музею Аушвіц-Біркенау. Усе своє життя він присвятив примиренню між молодими поколіннями німців та поляків.

«Дідусь зрадів би цій зустрічі»

У цій зустрічі молоді приймали участь також онучка Тадеуша Шиманського, – Джоанна Барчік, –  та її донька Кароліна. Завдяки їм підлітки змогли довідатись більше про історію цього незвичайного чоловіка. У 1946 р. Тадеуш Шиманський разом з багатьма іншими людьми, які вижили у цих випробуваннях, поселився на території колишнього табору, щоб взяти участь у роботах по його відбудові. Його онучка підкреслила, що її дідусь був би дуже радий цій зустрічі молодих людей з трьох країн.

В Арользен Архівах зберігається справа, яка містить листування Тадеуша Шиманського, а також багато документів, які розповідають історію його переслідувань, – зокрема, документи з концентраційного табору Бухенвальд. Ці документи, про які його родина взагалі нічого не знала, були передані його онучці.

Після зустрічі у школі учасники семінару розпочали свій пов’язаний з історією тур по місту Ланцут, по слідам Тадеуша Шиманського, а потім відвідали музей родини Ульма у с. Маркова, присвячений тим полякам та полячкам, які під час Другої світової війни рятували життя своїх єврейських співгромадян. Увечері підлітки взяли участь у дискусії та у семінарі, присвяченому життю молодих українців та українок в умовах війни, яка вирує в їх країні. Цей пункт програми підготували учасники семінару, що приїхали з Києва.

Міжнародний молодіжний центр Освенцім / Аушвіц

Під час другої частини семінару, яка пройшла у м. Освенцім, Ельжбета Пастернак докладніше познайомила учасників семінару з історією Міжнародного молодіжного центру («IJBS»). Після цього Анна Мейер-Осинськи та Елізабет Швабауер з Арользен Архівів розповіли про кампанію #StolenMemory (#ВкраденаПам’ять), про роботу архіву та про DocumentED-портал. Підліткам доручили розкрити долю трьох колишніх в’язнів концентраційних таборів: німця, поляка та українця. У рамках цього завдання учні та учениці підготували, зокрема, плакати з матеріалами про розшук, та розробили стратегії пошуків на час після завершення цього семінару, щоб отримати змогу для продовження роботи в проєкті #StolenMemory у своїх школах.

Крім того, учасники семінару познайомилися з містом Освенцім. Цю екскурсію провів один із перших волонтерів з центру «IJBS» у проєкті #StolenMemory, Матеуш Міка, який, починаючи з 2019 року, разом із групою своїх шкільних друзів вже знайшов понад 10 родин. Роботу учнів та учениць координувала Ельжбета Пастернак з центру «IJBS».

Відкриття своїх предків

«Мене позитивно здивувала можливість співпраці з учнями та ученицями з різних країн. Так ми отримали можливість для покращення своїх знань іноземної мови, і завдяки участі у робочих групах та у цьому семінарі ми поглиблюємо наші знання з історії та краще знайомимося з життям наших предків, власне ми навіть відкриваємо їх для себе», – сказав Марцін Фолта з гімназії № 1 у м. Ланцут.

Його шкільна приятелька, Мартіна Міхно, додала до цього: «Працювати з молоддю з Німеччини та з України дуже приємно. Вони дуже відкриті».

«Я впевнена, що наша робота принесе гарні плоди, і ми разом зробимо добру справу. Я вважаю позитивним те, що ми зібралися тут, таким чином ми отримали змогу набути новий досвід та стати кращими людьми», – сказала Зофія Шмуц з гімназії у м. Ланцут.

На запитання про його перше враження її шкільний товариш, Оскар Кумек, сказав, що цей семінар став доброю нагодою для поглиблення власного знання історії. «Ця зустріч довела нам, що історія стосується не лише минулого, вона є й досі», – додав він.

Зіткнення перспектив

«Такі зустрічі дуже важливі. Ми знайомимося з цією темою з різних перспектив, – як з перспективи жертв, так і виконавців», – підкреслила Лілі Альтенкірх з гімназії ім. фон Зальдерна.

Німецьких підлітків дуже здивував великий обсяг новонабутих знань. Водночас учасники підкреслили емоційний ефект цього семінару, який показав їм історію на прикладах доль, які спіткали окремих людей.

«Цей семінар є для мене також дуже особливим», – сказав Альберт Влодарські з німецької гімназії. «Це так, бо ми – нащадки злочинців з Німеччини, наразі ми знаходимося тут разом з людьми з Польщі, саме у тому місці, де були скоєні найстрашніші злочини. І до того ж ми тут ще разом з українцями, які сьогодні також змушені жити в умовах війни. Це – дуже цікавий зв’язок, який ми тут відчуваємо завдяки участі у цьому проєкті. Знайомство з цими особистими долями, з індивідуальними історіями викликало у нас безліч емоцій. Я сподіваюсь, що наступними днями ми дізнаємося про це ще більше».

«Тут вбираєш у себе багато нового. У нас утворилася особлива спільнота, оскільки тут зустрілося так багато людей з різних країн. Але звісно це пов’язано і з великим емоційним навантаженням. Зокрема, коли чуєш про індивідуальні історії, які пережили люди, та про те, що з ними сталося», – додала Юлія Ланґ з Німеччини.

Спільно зробити щось добре

У відповідь на запитання про значення цього семінару у контексті війни на їх Батьківщині, українські підлітки підкреслили, наскільки важливою для них стала нагода зустрітися з однолітками, спільно поглибити знання та зробити висновки з історії.

«Для нас було дуже важливо отримати усю цю інформацію, це допоможе нам уникати помилок у майбутньому. Так, для нас було трохи важко налаштуватися на перебування тут, проте ми сприймаємо цей семінар як дуже цінний досвід», – сказала Анна Міщук.

Як з’язувалося, концентраційний табір Аушвіц, а також інші концтабори, зіграли певну роль також і у сімейних історіях деяких учасників семінару. Можливість попрацювати з історичними документами стала для них «ключем» для розуміння долі їх предків. «Доки ми будемо їх шукати та заглиблюватися в їхні долі, доти вони залишатимуться незабутими», – сказав Костянтин Савельєв.

Коли вирує війна

В останній день семінару підлітки відвідали колишній концентраційний табір Аушвіц-Біркенау. Це була особливо складна частина програми, після якої, під час декількох раундів обговорення вражень та думок учасники отримали змогу поділитися своїми почуттями.

У Анни з України колишній концтабір викликав важкі спогади про той час, коли вона та її родина жили в умовах російської окупації, та були змушені ділити одну буханку хліба з чотирнадцятьма людьми. Інша українська учасниця семінару розповіла про свій страх, що охоплює її щоразу, коли вона прощається зі своїм батьком, який є офіцером української армії.

Беручи до уваги усе ще триваючу війну в Україні, підлітки охоче обмінювалися думками та уважно слухали зворушливі історії українських учнів та учениць. А українці, у свою чергу, дуже наполегливо підкреслювали те, наскільки важливою для них є можливість провести час разом і при цьому не турбуватися про повітряні обстріли та бомби.

Ми щиро дякуємо за дуже добру співпрацю та гостинність гімназії № 1 у м. Ланцут, Міжнародному молодіжному центру Освенцім / Аушвіц (Ельжбеті Пастернак, Анжелі Беляк, Ганні Гюттнер, Томашу Кубяку), а також педагогам та кураторам підлітків з України (Олександрі Бельшиній, Марії Яковенко), з Німеччини (Міхаелі Герлітц, Ант’є Кур) та з Польщі (Уршулі Мах). Ми твердо переконані у тому, що примирення, співпраця та діалог означають зведення мостів миру.